​ТГ-канал "Бути Або": Україні залишилося отримати останній та найважливіший компонент, який приведе до миру

Головне питання – чи зможе Україна зробити ціну війни для Росії такою високою, щоб Кремль був змушений йти до реальних переговорів.

Автор популярного Telegram-каналу "Бути Або" опублікував військово-політичний розбір про те, чи може Росія виграти війну на виснаження ударами по українських містах та інфраструктурі, а також, що допоможе Україні змусити Путіна припинити війну.

Головна думка автора: Кремль системно намагається ламати цивільне життя України, але Київ здатний змінити логіку війни, якщо зробить ціну ударів по Україні неприйнятною для самої Росії.

Текст - це великий військово-політичний розбір про те, чи Росія може виграти війну на виснаження за рахунок ударів по українських містах та інфраструктурі, і чи здатний Київ зробити ціну війни для Росії неприйнятною. Автор веде думку від ударів по цивільній та комерційній інфраструктурі до ППО, HIMARS, НПЗ, української балістики та наприкінці – до переговорів із Кремлем.

1. Нова тактика: реактивні "Шахеди" та постійний тиск на Київ

Перехід до реактивних "Шахедів" - це не обов'язково величезні одиничні нальоти, а маленькі групи протягом доби, щоб створювати безліч тривог, порушувати транспорт, роботу бізнесу та психологічно вимотувати населення. Автор вважає, що це дає реальний економічний та психологічний ефект, але обмежено впливає безпосередньо на лінію фронту.

2. Наскільки ефективними є реактивні дрони

Автор намагається за моніторинговими каналами оцінити, скільки таких БПЛА досягає Київської області. За його підрахунками, частка знизилася приблизно з більш ніж 80% до близько 60% за кілька днів, але сам підкреслює, що вибірка маленька і метод дуже приблизний.

Висновок автора: можливо, українська ППО вже починає адаптуватись.

3. Як Україна збирається збивати реактивні "Герані"

Тут є технічний блок. Автор стверджує, що реактивний двигун робить дрон швидше, але водночас створює помітнішу теплову сигнатуру, що може полегшувати роботу ПЗРК.

Основна надія - масштабування швидкісних дронів-перехоплювачів, плюс ПЗРК, мобільні групи, зенітні установки та РЕБ. Його висновок: технічно проблему реактивних "Шахедів" вирішити можливо, хоча Росія змінюватиме маршрути, висоти та тактику та намагатиметься перевантажувати ППО.

4. HIMARS залишається дуже важливим для фронту

HIMARS вже не має такого інформаційного ефекту, як у 2022 році, але залишається вкрай важливою зброєю.

Автор називає його системою для швидкого middle strike: ураження цілей приблизно на глибині до 80 км. За його словами, від виявлення цілі до удару іноді проходить близько чотирьох хвилин, що дозволяє швидко знищувати артилерію, РСЗВ, склади, особовий склад та операторів дронів.

Звідси виникає одна з центральних думок: у Росії недостатньо дешевих і оперативних засобів ураження на середній глибині. Тому використання дорогих систем та далеких дронів проти Києва замість військових цілей біля фронту він вважає стратегічно сумнівним.

5. Росія та Україна у війні на виснаження

Якщо Росія набагато більша щодо населення та економіки, хіба Україна автоматично не повинна програти війну на виснаження?

Відповідь - не обов'язково, тому що важливий не тільки розмір економіки, а й те, яку шкоду кожна сторона здатна завдавати іншій. Це одна з ключових тез всього відео.

6. Удари по російських НПЗ як економічна асиметрія

Тут автор намагається показати, чому українські далекобійні удари можуть бути економічно дуже болючими.

Він наводить оцінку Reuters, згідно з якою удари по НПЗ потенційно можуть коштувати Росії близько $15 млрд недоотриманого експортного виторгу, а потім рахує вартість нафти та резервуарів на окремих об'єктах. На одному зображеному резервуарному парку він отримує потенційні втрати близько $400 млн.

Його спільна ідея:

Росія багатша за Україну, але саме тому в неї набагато більше великих дорогих об'єктів, які можна вражати. Тобто розмір російської економіки одночасно є її ресурсом і створює більше цілей – нафтопереробка, резервуари, логістика, промисловість.

7. Головний російський козир, що залишився, - балістичні ракети.

За багатьма видами далеких ударів Україна вже отримала можливість відповідати Росії, але у Москви залишається суттєва перевага – балістика. На його думку, довгострокова відповідь – поява власної української балістичної ракети.

Звідси починається досить довгий технічний аналіз російської ППО.

8. Чому українська балістика потенційно небезпечна для С-300/С-400

Автор розбирає атаку ATACMS по С-400 і припускає, що комплекс може мати проблеми при перехопленні цілі, що заходить майже вертикально.

Далі він протиставляє старі ракети сімейства 48Н6, що використовують напівактивне наведення, новішим 9М96 з активною головкою самонаведення. Його теза: сучасні маневруючі або квазібалістичні цілі можуть бути складнішими для старих російських перехоплювачів.

Окремо порівнюються маневруючі цілі типу "Іскандера" та можливості PAC-3 Patriot. Автор вважає PAC-3 значно більш умісним для складної балістики.

9. Проблема російської ППО навіть за успішного перехоплення

Ще одна цікава технічна теза: навіть якщо балістичну ракету перехоплено, її бойова частина не обов'язково знищується.

Автор порівнює принцип hit-to-kill у PAC-3 з уламкови ураженням у російської 9М96 і стверджує, що за другого варіанту важка боєголовка може все одно впасти і вибухнути на землі.

10. Ціна війни для самої Росії

Після технічного блоку автор повертається до стратегії. Він цитує російський погляд, згідно з яким за нинішнього повільного просування тривала війна може коштувати Росії непропорційно дорого: умовно, отримати ще кілька міст Донбасу, але при цьому наражати на атаки інфраструктуру європейської частини РФ.

І тут автор формулює свою головну думку: тривалість війни визначається не лише тим, скільки ресурсів є в Росії, а й ціну, яку Кремль змушений платити за продовження війни.

Раніше Dialog.UA повідомляв, що у Рязані після ударів дронів спалахнули пожежі на НПЗ.

Також повідомлялося, що в результаті далекобійних ударів Сил оборони в РФ припинили роботу два великі НПЗ.