“Сильне фото – це не про метри, а про бажання бути всередині”: Max Mural про зйомки преміальної нерухомості та силу візуального простору

Мій стиль – це поєднання технічної точності з інтер’єрною естетикою. Я перетворюю стандартну зйомку на візуальну історію простору.

Max Mural (Максим Василюк) – український фотограф, який спеціалізується на зйомці інтер’єрів і архітектури у сфері елітної нерухомості у США. Понад 400 проєктів на рік, клієнти – Keller Williams, Airbnb, об’єкти – від студій до апартаментів у Trump Tower. У своєму підході він поєднує технічну точність і глибоке відчуття простору. Ми поговорили з ним про те, як виглядає ідеальний кадр, як продавати нерухомість через атмосферу та чому інтуїція стає важливішою за будь-який софт.

“Я вірю, що сильний кадр – це не про техніку, а про відчуття простору, яке передається через інструмент”, – Max Mural

– Максиме, які технічні нюанси найважливіші у цій сфері: світло, ракурси, обробка?

– Усі три – ключові. Але головне для мене – передати атмосферу. Світло має створювати настрій, ракурс – поважати архітектуру, не спотворювати її і не домінувати. Обробка – завершальний етап: не прикрашати, а очищати й балансувати. Сильне фото – це про відчуття простору, яке проходить через техніку. Якщо глядач хоче опинитись у кадрі — моя мета досягнута.

– Тобто є формула ідеального кадру?

– Так, дійсно є. Понад п’ять років зйомок інтер’єрів та архітектури по всьому світу, останні три – у Нью-Йорку, сформували в мене унікальне бачення: не просто фотографувати простір, а читати його, як текст. Мої фото не раз ставали частиною мільйонних угод – агенти кажуть, що саме зображення приводить клієнта на перегляд. Кожна зйомка для мене – це історія, яка продає без слів.

– Тобто ваш стиль впізнають ще до того, як побачать підпис Max Mural?

– Виходить, що так. У кожного автора є візуальний почерк. Якщо він відчувається ще до підпису – значить, це працює.

– А як “оживляти” простір на фотографіях так, щоб глядач захотів туди потрапити?

– Моя мета – щоб простір не лише бачили, а й відчували.

Я поєдную технічну точність real estate-фотографії з естетикою інтер’єрної зйомки, щоби передати характер кожного об’єкта. І жодних шаблонів – лише уважність до деталей і чуття простору.

Адже сильне фото – це не про метри, а про бажання бути всередині.

– Чи є фотографи, які вплинули на ваш стиль чи мислення?

– Так. William Jess Laird – за його тонке відчуття настрою й глибину, з якою він передає простір, та Mike Kelley – за технічну точність і структурне мислення. Але найбільше мене надихають самі простори – їхнє світло, тиша, ритм. Кожен проєкт – як розмова між емоцією і геометрією.

– Як ви оцінюєте розвиток real estate-фотографії на українському ринку?

– Ринок нерухомості в Україні поступово змінюється, і це видно у візуальній подачі. Якщо раніше зйомки були здебільшого технічними, то сьогодні дедалі більше проєктів прагнуть виглядати естетично, з настроєм і атмосферою. Це добрий знак – зростає запит на усвідомлену, якісну фотографію, яка не просто фіксує простір, а розповідає про нього.

– Якими проєктами ви особливо пишаєтеся?

– Зйомка будинку в Нью-Джерсі, проданого за $3 млн – світло й ракурси зробили своє. 3D-зйомка для Музею шизофренії в Нью-Йорку – емоційно непростий простір, і передати його було справжнім викликом. Інтер’єр салону краси на Мангеттені, зйомка в Trump Tower із видом на Central Park. І, звісно, апартаменти на 60-му поверсі в центрі Мангеттена – там, де архітектура й світло створюють тишу над містом.

– Чому вам довіряють елітну нерухомість у місті з такою високою конкуренцією?

– Мій стиль – це поєднання технічної точності з інтер’єрною естетикою. Я перетворюю стандартну зйомку на візуальну історію простору. Понад 400 проєктів за рік – від простих квартир до будинків за $4+ млн. Мені довіряють Keller Williams, Weichert, а Airbnb обрав мене з-поміж тисяч кандидатів. Мій стиль важко відтворити – він про бачення, яке дозволяє показати простір чесно, емоційно й переконливо.

– Як змінюється професія фотографа в еру штучного інтелекту?

– ШІ не замінює фотографа, але змінює акценти. Замість технічних навичок на перший план виходять бачення, стиль і здатність передати атмосферу. Обробку можна автоматизувати, а от інтуїцію й чуття простору – ні. Саме це й стає справжньою цінністю.

Анастасія Югова спеціально для Діалог.UA