Бунти у Казахстані показали небезпечну для Путіна та Лукашенка тенденцію

Протести у Казахстані окреслюють тенденції, небезпечні для інших авторитарних пострадянських режимів.

У 2010 році перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв отримав статус "лідера нації", що значно зміцнило його позиції на тлі російського та білоруського лідерів і, здавалося, стало гарантією недоторканності та довічної легітимності.

Проте мітинги під гаслом "Старий, йди" провели "червону межу", зруйнувавши казахстанську модель, що вибудовувалася десятиліттями та стала еталоном для Володимира Путіна й Олександра Лукашенка, пише ТГ-канал "Кремлевский мамковед".

"Січневі події у Казахстані надають нового сенсу протестам у Білорусії та Росії, які, поступово згасаючи під силовим тиском зверху, набули статусу безперспективних хвилювань ліберальної інтелігенції. Руйнування традиційного порядку у Казахстані видозмінює перспективи дружніх режимів, побудованих на тих же підставах", – зазначають автори каналу.

Політичні прийоми типу безальтернативності виборів, що діяли на початку нульових, і відсутність реального діалогу з населенням більше не працюють. Суспільство, яке зараз, у пострадянський період, сформувало свої погляди, вимагає змін.

У нових умовах казахстанські еліти мають два можливі шляхи: виграшний у короткостроковому періоді репресивний сценарій, акцептований Москвою та Мінськом, і ефективний у довгостроковій перспективі компромісний сценарій, що допускає до управління помірковано опозиційні групи.

Вибір казахстанських еліт визначить майбутній політичний ландшафт усього пострадянського простору.

Російський політолог Станіслав Бєлковський зазначає, що Жанаозен, який повстав, перейшов на бік Касима-Жомарта Токаєва, фактично давши йому карт-бланш на зачистку людей Нурсултана Назарбаєва у владі. При цьому де сам експрезидент і як він, як і раніше, неясно.

Ввечері 7 січня з Назарбаєвим нібито говорив телефоном Лукашенко. Проте в експертів ця версія повної довіри не викликає.

Як повідомлялося раніше, під час протестів активісти знесли пам'ятник Назарбаєву у Талдикоргані та вимагали реального трансферу влади після відставки Назарбаєва з посади.

Існує також версія, що протести у Казахстані могла організувати чинна влада. Мета команди Токаєва – позбавити назарбаєвські еліти реального впливу у країні.