Bloomberg: Європа опинилася в небезпечному становищі: вона в меню Трампа та Сі
У Європи залишилось не так багато можливостей, щоб пересісти з місця в меню за стіл переговорів.

"Якщо нас немає за столом переговорів, значить ми в меню", - так раніше цього року Марк Карні попередив інші "середні держави". Дивлячись на саміт США і Китаю, що проходить цього тижня, Євросоюз чудово розуміє, що саме мав на увазі канадський лідер.
Про це йдеться у статті Bloomberg.
Поки Дональд Трамп та Сі Цзіньпін обговорюють штучний інтелект, торгівлю та глобальну нестабільність, Європа вкотре отримує нагадування про свою роль спостерігача. Протягом багатьох років вона не використала повною мірою свій потенціал у сфері оборони та технологій. Залежність ЄС від американської військової техніки, такої як винищувачі F-35, відсутність власних технологічних гігантів і внутрішні розбіжності зробили Європу майже непомітною на Близькому Сході, не дозволили їй брати участь у переговорах про мир між Україною і Росією і залишили практично безпорадною, коли доступ до потужних американських моделей ШІ раптово виявився обмеженим.
Незважаючи на те, що з 2020 року Європа вдвічі збільшила витрати на оборону, розрив зі США та Азією лише збільшився.
Виявитися головною стравою на геополітичному бенкеті Сі та Трампа - реальна небезпека для ЄС та його голови Урсули фон дер Ляєн. Не дивно, що вона стурбована "небезпечними залежностями", включаючи постачання американського газу, а також торговельний дефіцит з Китаєм, який становить 1 млрд євро на день. Нові торгові домовленості між Вашингтоном та Пекіном можуть призвести до того, що на європейський ринок хлине ще більше дешевих китайських товарів. Це відбувається на тлі того, що "китайський шок" вже вимиває промисловість Європи та посилює підтримку популістських сил.
Європейські торгові обмеження не завадили таким компаніям як BYD Co. завоювати рекордну частку автомобільного ринку континенту. Guangzhou Automobile Group Co. оголосила про плани вивести на ринок Франції до 2030 року близько десятка нових брендів електромобілів та гібридів.
ЄС також сильно залежить від технологічних гігантів Кремнієвої долини та Сіетлу, таких як Amazon.com Inc., які контролюють 70% європейського ринку хмарних обчислень. У сфері ШІ Євросоюз ризикує перетворитися лише на виконавця чужих правил, якщо США та Китай будь-коли почнуть спільно визначати темпи розвитку найбільш передових моделей. Поки що це далеко не очевидний сценарій, оскільки обидві сторони виборюють технологічну перевагу. Проте Брюссель мало що зможе зробити, якщо побоюватиметься найнебезпечніших можливостей цієї технології. Без свого потужного ШІ Європа не отримає реального впливу.
Над усім цим нависає загроза подальшого перетворення торгівлі на зброю. Ризик полягає не лише у тиску та погрозах з боку адміністрації Трампа – від питання Гренландії до відносин з НАТО. Близько 70% рідкоземельних металів, що імпортуються Євросоюзом, припадає на Китай, і Пекін вже не раз використовував цей ресурс як важіль тиску на Європу.
Більш стабільні відносини між США та Китаєм та можливе продовження торговельного перемир'я на саміті можуть дати Сі Цзіньпіну більше можливостей для тиску на ЄС. Брюссель вже розглядає жорсткіші заходи проти, здавалося б, нестримної китайської експортної машини. У нинішніх умовах економіка Європи, яка сильно залежить від торгівлі, виглядає особливо вразливою.
Дедалі більш тісні відносини з Канадою можуть частково знизити цей тиск завдяки доступу Оттави до величезних запасів викопного палива та критично важливих корисних копалин. Однак задуманий Карні клуб "середніх держав" не є універсальним рішенням. Подібні партнерства за своєю природою нестабільні, навіть якщо не йдеться про держави, розташовані в різних півкулях, і сам Євросоюз може це підтвердити.
Навіть угода з Канадою не позбавить Брюссель необхідності прискорити болісний процес пошуку консенсусу і підвищити здатність приймати жорсткі рішення у сфері торгівлі. Тим більше, що угода з Канадою вже існує, і її досі необхідно ратифікувати.
Треба віддати ЄС належне: блок нарешті почав серйозно говорити про стійкість ланцюжків постачання, збільшення витрат на оборону, інвестиції в енергомережі та готовність "використовувати всі інструменти" для скорочення торгових дисбалансів з Китаєм. Головна проблема тепер - перетворити ці розмови на конкретні дії та навчитися повною мірою використати економічну вагу єдиного ринку. США та Китаю необхідно зрозуміти, що тиск на Європу має економічну ціну, як нещодавно сказав один із керівників європейської компанії.
Будь-які захисні заходи, наприклад тарифний мур для китайського імпорту, повинні супроводжуватися серйозними інвестиціями у стратегічно важливі галузі, щоб Європа могла створювати власні важелі впливу. Лауреат Нобелівської премії з економіки Жан Тіроль у своїй новій книзі рекомендує Європі зробити ставку на технології та побудовати навколо ASML екосистему, оскільки компанія є одним із ключових постачальників обладнання для американських та азіатських виробників чіпів.
"Мета полягає в тому, щоб контролювати окремий елемент, а не весь ланцюжок створення вартості у напівпровідниковій галузі, - пише він. - Наявність козиря на руках у міжнародних переговорах є геополітичною необхідністю".
Є у Європи можливості й у сфері безпеки не лише за рахунок переозброєння Німеччини, якщо вона наважиться активно ними скористатися. Джузеппе Спатафора з аналітичного центру EUISS вказує на перспективні партнерства з Україною, включаючи проект протиракетної оборони Freyja, а також можливість зміцнення співпраці з Канадою в Арктиці.
Представники ЄС самі мають відвідати Китай наступного місяця. Тут особливо важливо чітко розуміти власні цілі, особливо тоді, коли популістські партії демонструють тривожне зростання підтримки у Франції та Німеччині.
Можливо, у Європи залишилося не так багато можливостей, щоб пересісти з місця в меню за стіл переговорів.
Раніше Dialog.UA повідомляв, що держкомпанія Китаю поставила Росії 46 тонн матеріалів для виробництва "Шахедів".
Також повідомлялося, що США витісняють Китай та РФ із нафтового сектору Венесуели.