Світ більше не може довіряти США: історія зі Starlink загрожує американцям втратою лідерства в технологіях
Скандал з обмеженням України Starlink – це удар під дихвсій технологічній сфері Сполучених Штатів.
З недавніми обмеженнями на використання Starshield та Starlink в Україні США пішли набагато далі.
Ветеран АТО, що проживає в США, блогер Constantine пояснив, до яких наслідків це може призвести.
Starlink – технологія, що забезпечує критично важливий зв'язок для державних структур та цивільного сектору. Повторю: йдеться про життєво важливу послугу.
Що сталося і чому це має значення?
Комусь захотілося досягти зниження цін на дизельне паливо на два центи перед проміжними виборами в США. Можливо, хтось отримав від Путіна певні обіцянки за це рішення. А може, хтось просто мав поганий настрій.
Багато хто говорить, що Україна не є союзником США, а отже, Вашингтон має право робити все, що захоче. Проте послуга, роботу якої американське політичне керівництво порушило або дозволило перешкодити своєю мовчазною згодою, надається також Німеччині та Польщі. Обидві країни входять до НАТО, і збереження здатності України продовжувати військові операції відповідає їхнім життєво важливим інтересам. Можна сперечатися про це, але саме таку позицію офіційно обіймають обрані керівники цих держав.
Одні вважають, що те, що сталося, стало ударом по Starlink, інші — що по американській військовій промисловості.
На мій погляд, наслідки набагато масштабніші. Це серйозний удар по американському технологічному та промисловому сектору, який протягом останніх десятиліть був одним із головних двигунів економіки США.
Я інженер з хмарної інфраструктури та займаюся розробкою локальних, гібридних та суверенних рішень. Така хмарна інфраструктура забезпечує роботу сервісів обробки даних, що використовуються на виробничих підприємствах, телекомунікаціях, індустрії штучного інтелекту, гірничодобувної промисловості та енергетики. По суті, йдеться практично про всі критично важливі служби, необхідні для нормального функціонування держави.
Сьогодні управління цим здійснюється через централізовані системи віддаленого контролю. Нижче наведу конкретніший приклад.
Канадські нафтоносні піски вже залежать від американських технологій Caterpillar, які використовуються для керування парком величезних кар'єрних самоскидів. Наприклад, на руднику Kearl компанії Imperial Oil у провінції Альберта працює 81 автономний самоскид Caterpillar 797F.
Ці машини пересуваються самостійно, та їх робота контролюється централізованими системами управління. Програмне забезпечення Caterpillar для гірничодобувної галузі підтримує передачу телеметричних даних у хмару, дистанційний моніторинг, оновлення програм і навіть зміна параметрів керування машинами.
Як інженер, який працює з хмарною інфраструктурою, можу сказати: реалізувати, наприклад, режим обмеженої функціональності в системі, яка спочатку розрахована на централізоване управління, — зовсім не наукова фантастика.
Ми не знаємо, чи використовується сьогодні така можливість на канадських копальнях Caterpillar. Ми також не знаємо, в якому настрої завтра прокинеться наступний президент США, коли мова зайде про Канаду.
Після того, що сталося із системою Starshield в Україні, це питання вже не здається таким абсурдним.
Невже тепер достатньо одного політичного рішення, щоб вивести з ладу критично важливі промислові системи? Просто тому, що якийсь американський президент хоче заробити кілька жалюгідних очок у внутрішній політиці, догодити своєму другу-диктатору в Росії або забезпечити вигіднішу угоду компанії, яка належить його друзям чи родичам?
Саме в цьому й полягає проблема.
Країни будують цілі галузі промисловості на технологіях, які розробляють та обслуговують американські компанії, а потім виявляють, що можливість експлуатувати вже оплачене обладнання вартістю сотні мільйонів доларів одного разу може виявитися залежною від особистих інтересів того, хто займає Овальний кабінет.
І для цього не потрібний жодний секретний механізм дистанційного відключення. Достатньо позбавити користувачів доступу до критично важливих оновлень програмного забезпечення, технічної підтримки або інфраструктури управління.
Я не стверджую, що Caterpillar вже має такий механізм віддаленого доступу до цих конкретних самоскидів. Проблема в іншому: наскільки сильно країни ставлять свою критично важливу інфраструктуру у залежність від іноземних технологій.
Тепер розглянемо ще один приклад – німецьку компанію Audi.
Audi вже використовує технологію VMware, яка належить американській Broadcom, для роботи віртуальних програмованих логічних контролерів (ПЛК), що управляють справжніми промисловими роботами на німецьких заводах компанії.
Для тих, хто не знайомий з інженерною термінологією: ПЛК - це, по суті, спеціалізовані комп'ютери, які керують промисловим обладнанням, роботами, конвеєрами та іншими виробничими системами.
Традиційно такі контролери були окремими фізичними пристроями. Тепер Audi переводить частину з них у віртуальні машини, що працюють на серверах з використанням американської технології віртуалізації.
Як інженер, який працює з хмарною інфраструктурою, можу сказати: щоб втрутитися в роботу таких систем, жодного прихованого механізму відключення не потрібно.
Платформи віртуалізації вже передбачають механізми обмеження процесорного часу, пропускну здатність дискових операцій та мережевого трафіку.
На відміну від звичайних програм, промислові контролери повинні працювати з дуже високою точністю за часом. Якщо порушити тимчасові параметри, обладнання може почати давати збої або зупинятися з метою безпеки.
Є й інший варіант: американський постачальник програмного забезпечення може просто відмовитись надавати критично важливі оновлення, продовжувати ліцензії або надавати технічну підтримку.
Я не стверджую, що Broadcom сьогодні має віддалений адміністративний доступ до заводів Audi. Нам це невідомо.
Але Німеччина вже використовує програмне забезпечення, розроблене та обслуговуване американською компанією, як основу для роботи реальних промислових контролерів.
І після того, що сталося із системою супутникового зв'язку Starshield в Україні, чому німецькі виробники не повинні запитати себе: що буде, якщо якийсь майбутній президент США вирішить покарати Німеччину за торговельні розбіжності?
Йдеться про заводи та обладнання вартістю у мільярди доларів. Це не підписка на Netflix, від якої можна відмовитись і яку можна замінити наступного дня.
Саме тому надійність зовнішньої політики США має значно більше значення, ніж усвідомлює більшість американців.
Перейдемо до такого прикладу. І тут йтиметься не про випадковий гіпотетичний сценарій, а про реальні політичні події.
Пам'ятаєте, що сталося в Румунії у 2025 році, коли адміністрація Трампа виступила проти рішення країни скасувати президентські вибори?
Чи ситуацію в Німеччині, де віце-президент США публічно підтримав партію "Альтернатива для Німеччини" (AfD) та зустрівся з її лідером лише за кілька днів до виборів?
А тепер уявіть, що європейська країна використовує американські технології для забезпечення своєї виборчої системи. Допустимо, для обробки даних та публікації результатів голосування застосовується база даних у Google Cloud.
Що завадить майбутньому віце-президенту США зателефонувати до керівництва Google та вимагати випустити оновлення, яке виведе систему з ладу у розпал виборів?
Несподівано підрахунок голосів починає йти вкрай повільно, бази даних дають збої, публікація результатів затримується, а дані в різних системах перестають збігатися.
Після цього та сама американська адміністрація починає публічно критикувати країну за повільний підрахунок голосів, звинувачувати її у фальсифікації виборів і підривати довіру до демократичних інститутів.
При цьому їй навіть не потрібно змінювати результати голосування.
Достатньо зробити систему ненадійною у найвідповідальніший момент, щоб мільйони людей почали сумніватися у легітимності виборів.
Якщо ви вважаєте, що Google є абсолютно незалежною корпорацією, на яку американський президент не може чинити тиск, нагадаю про одну обставину.
Google вже погодилася направити 22 мільйони доларів на будівництво бального залу в Білому домі за ініціативою Трампа в рамках врегулювання його судового позову проти YouTube. Бального залу, який не має жодного відношення до бізнесу Google.
Хіба хтось настільки наївний, що справді вірить: Google сама захотіла фінансувати цей проект Трампа.
Якщо ви так вважаєте, то, боюся, ви не розумієте, які далекосяжні наслідки для всього світу має такий політичний тиск.
Я не стверджую, що Google втручалася у вибори будь-якої країни. Я пояснюю, наскільки небезпечною стає залежність від іноземних технологій, коли інша держава одночасно має політичні мотиви та потенційні важелі впливу на компанії, які забезпечують роботу критично важливої інфраструктури.
І справа не лише у Трампі.
Йдеться про кожного наступного президента США, який успадкує ті ж інструменти і зможе скористатися прецедентом, який сьогодні створюється.
Я люблю Америку. Я пишу це тому, що хочу, щоб звичайні американці розуміли наслідки цих катастрофічних рішень.
Збитки, які завдають репутації США, не зникнуть після наступних виборів. На відновлення довіри піде десятиліття.
А економічні наслідки, хоча вони й виявляться не відразу, виявляться набагато серйознішими за можливе зниження ціни галону дизельного палива на два центи.
Якщо ви думаєте, що решта світу нічого не помічає або що все описане мною — лише гіпотетичні сценарії, наведу два приклади того, що відбувається.
Ці рішення були прийняті ще до введення останніх обмежень на використання Starshield, які лише погіршили проблему.
Airbus, один із найбільших авіабудівних концернів світу, вже уклав контракт на перенесення 70 критично важливих додатків з американської хмарної платформи Amazon AWS до французького провайдера Scaleway. Надалі цей план може охопити до 900 програм.
При виборі нового постачальника Airbus прямо вказала на побоювання, пов'язані з дією іноземних законів та потенційною можливістю дистанційного вимкнення систем.
У Нідерландах одна з найбільших телекомунікаційних компаній країни KPN поєдналася з німецькою компанією Schwarz Digits для створення європейської хмарної інфраструктури на базі платформи STACKIT. Дані зберігатимуться в нідерландських дата-центрах, а управління інфраструктурою залишиться в руках європейських компаній.
Уряд Нідерландів також схвалив STACKIT як альтернативний хмарний провайдер для державних відомств.
Це не просто люди, які скаржаться на Трампа у соцмережах.
Це великі корпорації, які укладають реальні контракти, вкладають реальні гроші та створюють інфраструктуру, щоб знизити залежність від американських технологій.
Саме це американцям потрібно зрозуміти.
Упродовж десятиліть США були надійним партнером. Республіканці та демократи розходилися в думках з багатьох питань, але американська зовнішня політика будувалася на довгострокових стратегічних інтересах та роботі державних інституцій, які зберігали наступність при зміні президентів.
Інші країни настільки довіряли США, що будували цілі галузі промисловості навколо американських технологій.
Тепер же іноземним державам доводиться враховувати можливість того, що якийсь американський президент завтра прокинеться з бажанням досягти дешевшого палива, повірить черговій обіцянці Путіна, розлютиться на законно обране керівництво іншої країни або спробує вибити вигідніші умови для своїх друзів.
І раптово технології, які мали підвищувати продуктивність цієї країни, перетворюються на потенційну зброю політичного тиску проти неї.
Десятиліттями США робили світ залежним від своїх технологій, тому що світ довіряв Америці.
Тепер американським компаніям доведеться розплачуватись за політичні рішення, яких вони самі не ухвалювали, — і розплачуватись ще довго після того, як відповідальні за них політики підуть зі сцени.
І жодні вибори в США не зможуть чарівним чином відновити втрачену довіру.
Раніше Dialog.UA повідомляв, що США ризикують втратити ринок озброєнь після історії з обмеженням Starlink для України.
Також повідомлялося, що у Маска та Трампа "переводять стрілки" один на одного в історії з обмеженнями Starlink для ЗСУ.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятись від авторської.
