​"Цивілізоване розлучення": Пашинян приїхав до Путіна з повідомленням про вихід Вірменії з-під контролю Кремля

Візит прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна до Москви став символом втрати Південного Кавказу Російською Федерацією.

Зустріч Нікола Пашиняна з Володимиром Путіним у Москві 1 квітня 2026 року, яку офіційні зведення сухо охрестили “робочим візитом”, насправді виглядає як фінальний акт драми, що затяглася, по виходу Вірменії з-під контролю Кремля.

Про це пише політичний аналітик "Сіто Сократа".

Попри чергові посмішки перед камерами, підсумки переговорів підтверджують очевидне: Москва стрімко перетворюється з “арбітра” кавказького регіону на стороннього спостерігача, чиї важелі тиску більше не працюють.

Головний підсумок візиту Пашиняна до Москви має вигляд визнання того, що Єреван де-факто завершив свій стратегічний розворот. Поки Путін на зустрічі в Кремлі вкотре застерігав Вірменію від “сидіння на двох стільцях”, намагаючись протиставити ЄАЕС та ЄС, Пашинян приїхав до Москви не за порадою, а з повідомленням. Вірменія зробила цивілізаційний вибір на користь стандартів ЄС та безпеки НАТО. Єреван більше не вірить не тільки в "рускій мир", але і в "парасольку" Москви, який виявився дірявим у найкритичніші моменти.

Вірменія остаточно відходить від участі у діяльності ОДКБ. Вірменський прем'єр у Москві лише підкреслив формальність відносин із цією організацією. На тлі новин про те, що НАТО активно підтримує прозорість та реформи у вірменському оборонному секторі, у т.ч. через програму Building Integrity, російська "військова допомога" виглядає як архаїзм. Заморозка членства в ОДКБ - вже не тимчасовий захід, а діагноз: російська військова присутність у регіоні визнана неефективною і навіть токсичною.

Поки в Кремлі по-старому обговорювали "цивілізаційну спільність", Єреван готується до історичної події, а саме першого саміту Вірменія - ЄС, який відбудеться 4-5 травня 2026 року. Участь Урсули фон дер Ляйєн та Антоніу Кошти перетворює Єреван на нову точку зборки європейської політики на Кавказі. Для Москви це геополітична невдача: просто під боком у РФ формується простір, що живе за західними правилами, де економіка пов'язана з інвестиціями Брюсселя, а не на подачках з “Газпрому”.

Без Вірменії Росія перестає бути вагомим гравцем на Південному Кавказі. Азербайджан і Туреччина ведуть свою гру, а Грузія, що маневрує, лише тимчасово відійшла від західного шляху. Вірменія була останнім "якорем" РФ у регіоні. Сьогодні цей якір втрачається. Ультиматуми Путіна про те, що "не можна бути одночасно в ЄС та ЄАЕС", більше не лякають Єреван, а лише підштовхують його до швидшого виходу з євразійських структур, які стали гальмом для національного розвитку.

Однією із прихованих тем візиту стала криза концепції транспортного коридору "Північ - Південь". Москва розраховувала використовувати вірменську територію як підконтрольний вузол для зв'язку з Іраном та Індією. Проте перехід Вірменії на західний вектор та активну участь США у посередництві між Єреваном та Баку ставлять хрест на російських планах контролю за логістикою. "Північ - Південь" у російському виконанні перетворюється на мертвонароджений проект, оскільки Вірменія віддає перевагу інтеграції в міжнародні транспортні мережі без нагляду ФСБ РФ на кордонах.

У сухому залишку бачимо: візит Пашиняна до Москви у квітні 2026 року не історія про партнерство. Це вірніше про цивілізоване розлучення. Вірменія рветься у самостійне майбутнє, залишаючи Росію у полоні її імперських ілюзій, які на Кавказі більше не варті і ламаного гроша. Москва втратила Вірменію, та й увесь регіон, і жодні "попередження" вже не в змозі повернути історію назад. Залишається лише одне питання, коли Єреван офіційно оголосить про вихід з ЄАЕС після травневого саміту з ЄС.

Раніше Dialog.UA повідомляв, що Пашинян сказав Путіну промову, яка змусила диктатора посмикувати ногами.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятись від авторської.