​"Мир за будь-яку ціну", - Портніков пояснив, як Кремль маніпулює Заходом через "анонімних генералів"

Кремль провів інформаційну операцію, намагаючись через Захід досягти капітуляції Києва, попередив Віталій Портніков.

"Мені неодноразово доводилося пояснювати, що Путін мислить категоріями не війни і переговорів, а спецоперації, що абсолютно логічно для його чекістської освіти та підготовки. І ось зараз ми спостерігаємо чергову спецоперацію: анонімний генерал і неанонімний мільярдер попереджають нас про страшні для світу і самої Росії наслідки, якщо війна найближчим часом не закінчиться", - про це у своєму блозі пише журналіст Віталій Портніков.

- Вишенька на цьому торті: деякі анонімні джерела в Кремлі повідомляють колегам з агентства Reuters, що Путін, незважаючи на всі ці ризики, готовий продовжувати війну, а ескалація його навіть підбадьорює.

Які висновки з усього цього масиву інформації може зробити тверезо мисляча людина? Росія стрімко наближається до справжньої прірви, яка загрожує непередбачуваними наслідками та дестабілізацією, а також посиленням ролі Китаю, а Путін не збирається звертати на це уваги та хоче воювати далі.

Очевидно, що потрібно докласти зусиль, щоб зупинити війну, перш ніж Росія зірветься в цю прірву. І якщо переконати в цьому Путіна не можна, потрібно переконати в цьому Зеленського. Це Україна має піти на можливі та неможливі компроміси, щоб врятувати Захід та дати Путіну все, чого він забажає.

Це настільки проста та примітивна спецоперація, що її навіть не потрібно розшифровувати – вона зрозуміла першокурснику інституту Андропова. Незрозуміло тільки, чому колеги постійно трапляються на цей гачок.

На це є кілька причин. Перша - це спроба ототожнити закони західної журналістики з тим, що відбувається у Росії. Західному журналісту дуже важко сказати самому собі, що три джерела в Кремлі - це зовсім не те саме, що три джерела в Білому домі. А якщо він собі це і скаже, яким чином він доведе свою корисність власній корпорації? Саме тому акредитовані у російській столиці колеги десятиліттями обманюють самих себе та своїх роботодавців і замість людей, які отримують інформацію, перетворюються на інформаційний інструмент у руках ФСБ.

Друга причина – використання інфлюенсерів, впевнених у своїй компетенції. Це, власне, ізраїльська помилка. В Ізраїлі можуть вважати, що знають іранське суспільство, бо цим суспільством займаються люди, які є вихідцями з Ірану, володіють мовою, стежать за процесами. І при цьому можуть остаточно не усвідомлювати, наскільки радикально змінилася сама тканина цього суспільства після перемоги ісламської революції.

Те саме відбувається з російською еміграцією. Не випадково саме емігрантів використовують для трансляції наративів, які мають переконати Захід. Вони впевнені, що точно розуміють внутрішню ситуацію та мають ексклюзивні джерела. Якщо вони скажуть самим собі, що ніякий генерал не розмовлятиме з ними без відмашки з Луб'янки, а жодний мільярдер не дасть великого інтерв'ю або не напише колонку без погодження з відповідними службами чи адміністрацією президента Росії, тоді виникне питання про їхню власну професійну придатність, журналістський авторитет, інтерес аудиторії та корпорацій до їхніх навичок. І так ці люди теж із журналістів перетворюються на інструмент інформаційної війни. Причому вони ніколи в цьому не зізнаються.

Можна дивуватися з того, що люди, які виросли в тоталітарній державі або змушені з неї емігрувати, не хочуть усвідомлювати правила, за якими у такій державі функціонує інформація. Головне, що вони мали б зрозуміти - неузгодженої інформації в такій системі не буває. І що узгодження інформації є частиною спецоперації.

Тому головне завдання журналіста – не пропагувати тези, які пропонує автор спецоперації, а намагатися зрозуміти її мету.

Раніше Dialog.UA повідомляв, як російський олігарх Мельниченко розповів, що чекає на Путіна.

Також повідомлялося, що Шейтельман пояснив, чому для України зараз краще, щоб Путіна не замінили на когось іншого.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятись від авторської.