9 грудня 2025, 02:15

Іван Жуков: інженер, який будує енергетику майбутнього між Україною та США

Коли в енергетиці говорять про надійність, інновації та людську відповідальність, найчастіше мають на увазі складні системи, інфраструктуру, мегавати й гігафабрики. Але іноді ці поняття втілюються в одній людині.

Іван Жуков — інженер-енергетик, технічний директор, керівник проєктів, автор методології проєктування підстанцій для дата-центрів і charging hubs та один з українських фахівців, який вивів свою професію на рівень міжнародного консалтингу. Сьогодні він живе у Філадельфії, розвиває інженерні рішення у США та продовжує будувати ту енергетику, яку сам називає «гнучкою, стійкою та розумною».

«Енергетика — це не просто дроти й трансформатори. Це баланс надійності, інновацій і людської відповідальності», — говорить Жуков. І ця фраза точно описує його шлях.

Від високовольтних підстанцій до перших українських вітропарків

Жуков прийшов у професію у 2007 році — в інституті «Укренергомережпроєкт», де працював над високовольтними підстанціями до 750 кВ. Це була школа, яка формує інженерів на все життя: величезні об’єкти, суворі норми, відповідальність на десятиліття вперед.

Згодом він перейшов у приватний сектор: Rentekno, DELA Engineering, Art-Energo, ТЮВІК. Ці роки стали точкою перетворення з вузького спеціаліста на управлінця, стратега і, по суті, архітектора енергетичних систем.

Тут він уперше почав поєднувати класичну енергетику з відновлюваною. Тоді в Україні лише формувався ринок вітру та сонця — і Жуков став одним із тих, хто робив неможливе можливим.

Він брав участь у проєктах, які сьогодні вважаються ключовими для становлення української ВДЕ-енергетики:

-вітропарки Старий Самбір-1 і Старий Самбір-2 (Карпатський регіон, складний гірський рельєф);
-масштабні підключення до залізничної інфраструктури;
-проєкти модернізації електромереж шкіл, лікарень та інших соціальних об’єктів.

Час, коли багато хто вважав, що «вітрова енергетика в Карпатах неможлива», став моментом перевірки характеру. Жуков опинився серед тих інженерів, які не шукають причин, а знаходять рішення.

Інженер, який уміє розширювати простір можливостей

Одне з найяскравіших досягнень Жукова — створення з нуля львівського філіалу проєктного офісу Rentekno.

Це було не просто відкриття нового підрозділу, а формування нової школи: стандарти, процеси, підбір команди, власні регламенти та методики.

Ці внутрішні регламенти прискорили випуск документації та покращили техніко-економічні показники компоновок сонячних електростанцій — галузь і досі використовує багато з його рішень.

Він керував проєктуванням понад десяти промислових сонячних станцій до 10 МВт, розробляв інноваційні схеми, упроваджував малогабаритні розподільні пристрої EATON Xiria — уперше в Україні в проєктах такого масштабу.

Для галузі це був важливий крок: нова архітектура мереж, зниження витрат, підвищення безпеки, зменшення ризиків відмов.

Системний інженер із філософією автономності

Жуков має унікальну здатність бачити енергетику одночасно на макро- і мікрорівні. Він однаково глибоко розуміє:

-підстанції 750 кВ,
-сонячні електростанції,
-вітроенергетику,
-hybrid-системи (СЕС + storage),
-«острівні» режими,
-архітектуру електромереж дата-центрів,
-автономні рішення для нових проєктів.

Його філософія — це симбіоз зеленої та традиційної енергетики. Не протиставлення, а інтеграція.

Жуков моделює проєкти з урахуванням клімату, економіки, деградації обладнання та майбутніх навантажень. Це інженер не «на сьогодні», а «на 20 років уперед».

Він не лише автор унікального методичного посібника “Methodology for Designing Substations for High-Power Data Centers and Charging Hubs”, де вперше систематизував підхід до проєктування підстанцій для високонавантажених об’єктів, а й дослідник, чиї публікації формують професійну дискусію у сфері сучасної енергетики. Його наукові роботи вийшли в таких виданнях, як Inter-nauka, де він аналізував життєвий цикл енергетичних проєктів і представив дослідження Design Features of Rooftops of Solar Power Plants in an Urban Environment, а також у польському журналі WSFiP, який опублікував його роботу Modeling the Performance of Mid-Scale Solar Power Plants: Practical Approaches to Design and Deployment. Він пише про інженерію для «Наука онлайн», розповідає про поєднання надійності, інновацій і відповідальності в колонках для «Фокуса», а для WeUkraine підготував матеріал про професійний шлях і розвиток енергетики майбутнього. Його компетентність визнана міжнародною спільнотою: Жуков є IEEE Senior Member і давно входить до Гільдії проєктувальників України, поєднуючи глибоку практику з науковою експертизою та впливаючи на розвиток галузі як в Україні, так і за її межами.

За роки роботи він став рецензентом десятків проєктів, перевіряючи документацію та рішення як технічний директор і головний інженер.

США: новий етап і нова енергія

Сьогодні Іван живе у Філадельфії та розвиває власну інженерну й консалтингову практику. Він переносить український досвід в американський контекст — і робить це системно:

-інтеграція ВДЕ в локальні мережі,
автономні рішення для приватних і комерційних об’єктів,
енергоефективність будинків,
створення гібридних систем,
консультації для інженерів і стартапів,
розвиток інженерних тренінгів Україна—США.

Це один із небагатьох спеціалістів, який однаково впевнено працює і в класичній енергетиці, і в зелених технологіях, і в сучасних інтелектуальних мережах.

Місія: побудувати енергетику, здатну витримати будь-яке майбутнє

Якщо спробувати сформулювати місію Жукова в одному реченні — це створення енергетичних систем, які не ламаються під час зовнішніх криз, а адаптуються до них.

Він проєктує мережі, які працюють: