Хочу замість ROI: чому найкращі бізнес-рішення неможливо прорахувати в Excel

Тому найкращі рішення і не вкладаються в Excel. Не тому, що вони нераціональні. А тому, що раціональність там настільки складна і багаторівнева, що мозок видає її одразу як відчуття – минаючи таблиці.

У бізнесі прийнято виправдовувати кожне рішення цифрами. ROI, конверсія, окупність, ринкове дослідження. Але Олексій Гулий, засновник "Техно Їжак", вважає: найкращі рішення в його житті – ті, які не можна було прорахувати заздалегідь. І саме вони виявились правильними.

"Хочу" і "треба" – це різні слова

"Знаєш, попри хочеш – не підеш. Якщо щось хочеться – то не можна сказати “ні”. Якщо хтось каже "треба" – то треба для чого, для кого, кому треба і навіщо взагалі? А якщо хочеться – то можна".

Гулий чітко розрізняє ці два мотиви. "Треба" – завжди зовнішнє. Чиїсь очікування, ринкова логіка, порада консультанта. А "Хочу" – внутрішнє. І воно не потребує обґрунтування.

Як обирали агенцію для ребрендингу

Перед тим як зупинитись на Rocketman, "Техно Їжак" спілкувався з кількома агенціями. І рішення виявилось не про портфоліо і не про ціну.

"Є фактор – я думаю, що я не пояснюю це логічне. Але є чуйка. І у підприємців є чуйка. Підприємці без чуйки – дуже складно".

Гулий зайшов у ресторан у Республіці, побачив роботу агенції на прикладі азійського закладу – неон, графіті, все світить – і відчув: "це воно". Не вирахував. Не порівняв таблиці. Відчув.

"Але в цьому рішенні ти відчув силу і масштабованість десь інтуїтивно. І це дуже важливо, щоб у власників, маркетологів це було".

Чому бренди без безкомпромісності – скучні

Коли рішення проходить через занадто багато узгоджень – воно усереднюється. Кожен додає "а може трохи м'якше", "а може не такий різкий колір", "а давайте перевіримо на фокус-групі".

Для Гулого індивідуальність бренду – це безкомпромісність.

"Коли ти не лякаєшся, коли ти прямо – ось так, хочу і все. Бренди сміливі повинні бути".

Джобс і "мені подобається"

Гулий наводить приклад, який для нього є еталоном: Apple за часів Стіва Джобса.

"Це просто коли людина хотіла, бачила – і йшла туди".

І додає власну паралель:

"Рогальський сказав, що вони багато чого роблять, тому що вони хочуть. Ну, типу – мені хотілося. Чи можна це пояснити, порахувати в грошах? Ну, може і ні. Ну, мені прям хотілося це зробити".

Це не безвідповідальність. Це – інший тип компетентності. Вміти відчути, що правильно, до того як з'являться докази.

Але інтуїція – це не містика

Гулий не романтизує "чуйку" як щось вроджене і недосяжне. Він вважає, що це навичка.

"Інтуїція – це компіляція всього досвіду".

Підприємець, який роками спостерігав за клієнтами, помилявся, виправляв, знову пробував – накопичує в собі знання, яке не завжди виражається словами. Коли він каже "відчуваю, що спрацює" – за цим стоять тисячі годин практики, просто упакованих в одне швидке відчуття.

Тому найкращі рішення і не вкладаються в Excel. Не тому, що вони нераціональні. А тому, що раціональність там настільки складна і багаторівнева, що мозок видає її одразу як відчуття – минаючи таблиці.