Як Кристина Гулида долучилася до перебудови зернової логістики в умовах блокади

Досвід Кристини Гулиди показує: зернова логістика в умовах блокади потребує пошуку альтернативних маршрутів і повної перебудови системи управління перевезеннями.

Після початку повномасштабної війни українська зернова логістика увійшла в режим перебудови. Модель, у якій основний експортний потік ішов через морські порти, втратила прогнозованість. Для агрокомпаній зросла роль автотранспорту, залізничних переходів, елеваторної координації, документів і контролю собівартості рейсу.

У цьому контексті показовим є досвід Кристини Гулиди в Agro Region. Її робота стосувалася практичної перебудови зернової логістики: переорієнтації маршрутів, планування транспортної місткості, координації власного й залученого автопарку, GPS-контролю рейсів, контролю витрат і регламентації роботи з перевізниками. Це був перехід до більш керованої операційної моделі перевезень.

Операційна база для кризового періоду

До початку блокади Кристина Гулида вже мала значний досвід у транспортній логістиці та роботі з аграрними вантажами. У її зоні відповідальності поєднувалися маршрутне планування, диспетчеризація транспорту, контроль рейсів, взаємодія з перевізниками, перевірка транспортної документації та аналіз вартості перевезень. Така база дала змогу швидше перевести логістику з портово-орієнтованої моделі до комбінованої системи, у якій автопарк став одним із головних інструментів стабілізації.

Ключовим елементом було управління транспортною місткістю. В умовах дефіциту машин і нестабільних ставок потрібно було бачити, які вантажі треба вивезти, скільки автомобілів доступно, які маршрути мають пріоритет, де виникають затримки і як змінюється собівартість доставки на тонну. Тому модель спиралася на оперативні дані, а не на загальні припущення.

Як працювала антикризова модель

Антикризова модель охоплювала кілька практичних блоків. Перший — централізоване планування маршрутів з урахуванням нових точок відвантаження, завантаженості елеваторів, доступності транспорту та зміни тарифів. Другий — поєднання власного й найманого транспорту, що дозволяло підтримувати перевезення в пікові періоди та знижувати залежність від зовнішніх перевізників. Третій — GPS-моніторинг рейсів, який давав змогу контролювати рух автомобілів, час у дорозі, зупинки, прибуття на завантаження чи розвантаження та фактичне закриття рейсу.

Окремий блок становив контроль витрат. У кризових умовах вартість логістики змінювалася швидко, тому потрібен був постійний розрахунок економіки маршруту: паливо, тариф перевізника, простої, додаткові витрати, документообіг і фактична маржинальність відвантаження. Такий підхід допомагав оцінювати кожен маршрут як операційне та фінансове рішення.

Практичний результат для компанії

Для Agro Region ця модель створила прозорішу систему управління перевезеннями. Компанія отримала можливість точніше планувати автологістику зерна, швидше реагувати на зміну маршрутів, контролювати виконання рейсів і зменшувати ризики простоїв. Власний автопарк, GPS-контроль і стандартизована робота з перевізниками перетворили транспортну функцію на інструмент підтримки експорту.

Публічне представлення досвіду

Практичний досвід Кристини Гулиди вийшов у професійну площину через галузеві події та публікації. У 2023 році вона виступила на Logistics Innovation Forum у Києві з темою адаптації аграрної логістики до нових умов. У 2024 році взяла участь в AGRO FUTURE Forum, де обговорювалися логістичні ризики воєнного часу, стійкість аграрних ланцюгів постачання та підходи до організації перевезень.

Висновок

Досвід Кристини Гулиди показує: зернова логістика в умовах блокади потребує пошуку альтернативних маршрутів і повної перебудови системи управління перевезеннями. Поєднання маршрутного планування, власного автопарку, GPS-моніторингу, контролю витрат і роботи з перевізниками дало Agro Region більш керовану модель перевезень у період, коли стабільність логістики стала критичною умовою для аграрного бізнесу.