'"Нова лінія Донбасу": Україна створила 300 км оборони, яку РФ доведеться штурмувати роками
Україна будує нову лінію оборони завдовжки 300 км, яка стане пасткою для окупаційної армії Росії.
Між Ізюмом та Оріховим українська армія створила величезну лінію оборони завдовжки близько 300 км, у якій налічується не менше 67 обладнаних проїздів та проходів. Упродовж двох років Україна копала тисячі кілометрів траншей, щоб зупинити "нескінченний" потік російських військовослужбовців.
Про це у своєму блозі пише впливовий OSINT-експерт Клемен Молін.
З грудня 2024 року українські військові почали міняти підхід до оборони. З'явилася так звана "Нова лінія Донбасу".
Перші дві лінії будувалися приблизно за однією схемою та проходили великими містами Донбасу – Краматорськом та Добропіллям. Сьогодні такий підхід використовується по всій країні: у Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській областях, Донбасі, Дніпропетровській та Запорізькій областях.
Ці лінії відрізняються від колишніх. Раніше Україна робила акцент на траншеях для своїх військовослужбовців і лише іноді створювала протитанкові рови. Але після провалу оборони під Очеретиним, а потім під Новогродівкою влітку 2024 року стало зрозуміло, що така система більше не працює. Військовослужбовці не займали траншеї та бліндажі серед відкритих полів.
Тому нова стратегія будується насамперед на перешкодах та замаскованих позиціях.
Їхнє завдання - максимально уповільнити всі сили, які російська армія використовує для наступу: бронетехніку, мотопіхоту та піхоту.
У повному варіанті така лінія має ширину близько 100 метрів і включає таке:
- один шар дроту на ділянці завширшки близько 50 метрів. Вона майже непомітна, чіпляється за колеса техніки та створює серйозні проблеми для піхоти;
- один ряд колючого дроту;
- один широкий та глибокий протитанковий рів з колючим дротом;
- ще один ряд колючого дроту;
- три ряди протитанкових бетонних пірамід, з'єднаних між собою міцним дротом та додатково захищених колючим дротом;
- ще два протитанкові рови з колючим дротом;
- ще один ряд колючого дроту.
Це максимальний варіант оборонної лінії. Однак далеко не всі ділянки збудовані повністю. Десь немає бетонних пірамід, десь немає одного чи двох протитанкових ровів.
Спрощений варіант складається всього з одного протитанкового рову та чотирьох рядів колючого та звичайного дроту.
Додатковий колючий дріт також встановлюють на полях. Він повинен захищати позиції та збільшувати простір, на якому супротивник залишається під вогнем.
З початку будівництва цих ліній поряд з ними сталося лише три серйозні зіткнення.
Під Іванівкою незавершена лінія трималася дев'ять місяців – до нинішнього українського контрнаступу. Вона не спромоглася повністю зупинити проникнення російських військових, яких було чимало. Проте лінія стала місцем, де українська оборона стримувала супротивника та де загинули десятки російських військовослужбовців.
Під Кучеровим Яром у серпні 2025 року російським військовослужбовцям вдалося пройти через лінію дорогами та через розриви у лісосмугах. Це спричинило нову реформу оборонних ліній. Згодом російських військових звідти вибили.
Наразі перші російські групи намагаються проникнути в районі Шевченка біля Добропілля, де також є оборонна лінія. Вона поки що не завершена. Найближчим часом стане зрозумілим, наскільки ефективно українські військові зможуть її використати.
Останні зміни в системі оборони пов'язані з її безперервністю та глибиною.
У 2025 році багато ліній просто закінчувалися перед яром, річкою, дорогою, лісосмугою або лісом. Тепер цього намагаються не допускати.
Лісомуги та ліси розчищають як мінімум на 500 метрів. Річки додатково захищають колючим дротом. Дороги та ґрунтові шляхи закривають бічними ровами та дротом, щоб спрямовувати рух противника в потрібну сторону.
Якщо раніше багато ліній існували окремо, тепер між ними створюють бічні з'єднання. За першою лінією можуть бути друга, третя, четверта, п'ята і навіть шоста лінії оборони.
При цьому, українські траншеї, бліндажі та інші позиції нікуди не зникли. Їх просто намагаються краще маскувати.
Тисячі позицій, включаючи траншеї та бетонні бункери, знаходяться всередині лісосмуг та лісів у кількох сотнях метрів за основною лінією. Звідти українські піхотинці та оператори безпілотників можуть постійно контролювати територію.
Сильно змінилася і оборона міст.
Раніше міста часто розглядалися як окремі оборонні пункти. Польові лінії закінчувалися перед ними. Тепер міста та села є частиною загальної системи оборони.
Більшість ліній біля фронту зміцнюють з усіх боків, щоб вони могли використовуватись для кругової оборони. Міста та села також зручні для прихованого розміщення техніки та роботи операторів безпілотників.
Зараз добре видно, що виявити та знищити російську групу, яка намагається проникнути через відкрите поле, простіше завдяки цим лініям. У місті чи селі противнику набагато легше сховатися та залишатися непоміченим тижнями.
Окреме питання – нестача українських військовослужбовців.
Для порівняння можна взяти ситуацію на Донбасі у 2022–2023 роках. Тоді Україні не потрібно було тримати величезні сили вздовж усієї лінії фронту 2014 року. Територія була сильно замінована, а наступ противника було легко помітити.
Тому відносно невелика кількість військовослужбовців могла контролювати велику ділянку.
Нова система працює схожим чином. У середньому вздовж лінії є одна дорога кожні 5-10 км. Це означає, що на ділянці довжиною 100 кілометрів необхідно постійно контролювати приблизно 10–20 ключових точок, одночасно спостерігаючи за рештою території.
Ці укріплення не вирішують проблему нестачі людей. Але вони добре підходять для нової української тактики: менше військовослужбовців безпосередньо на передньому краї, більше операторів безпілотників та наземних роботів у тилу, які можуть дистанційно контролювати величезну територію.
Тепер повернемося до лінії між Оріховим та Ізюмом.
Я вибрав її як приклад, бо це одна з найдовших безперервних оборонних ліній. На ній немає розривів завширшки понад 100 метрів, включаючи ділянки з річками.
Крім того, в районі Оріхова вона знаходиться близько до фронту, біля Петропавлівки є шостою лінією оборони, а за Краматорськом – третьою.
Насправді, це не одна лінія, побудована одночасно. Вона складається з кількох ділянок, які створювалися у різний час та у різних напрямках. Тому неможливо провести через усі 300 кілометрів чіткі лінії першої, другої чи третьої оборони. Їх глибина та розташування змінюються залежно від конкретної ділянки.
Ця система має початок і кінець.
Найпівденніша частина знаходиться на захід від Гуляйполя і є найбільш уразливою. Тут є лише один протитанковий рів, який з'єднується з лінією, збудованою ще у 2024 році. Та стара лінія вже застаріла та має багато розривів. Тоді вона вважалася другою лінією оборони Півдня України.
На півночі лінія закінчується на південний схід від Ізюму, на березі Сіверського Дінця. Ця ділянка, яка є третьою лінією оборони на захід від Краматорська, майже завершена.
Лінія проходить перед Новомихайлівкою, Чапліним, Шахтарським, Петропавлівкою, Олександрівкою та Барвінковим. Ці невеликі міста виконують роль тилових баз.
Загалом я нарахував близько 67 обладнаних доріг та проїздів. З них 13 знаходяться на найбільш небезпечній ділянці завдовжки 61 кілометр між річкою Вовчою та Оріховим.
За цією лінією завдовжки близько 300 кілометрів на знімках супутникових видно як мінімум 500 позицій. Деякі з них вже ховаються під рослинністю.
При цьому на ділянці завдовжки 110 кілометрів, яка знаходиться приблизно за 50 кілометрів від фронту, або була побудована зовсім недавно, зараз видно лише близько 30 позицій.
Таким чином, на решті 190 кілометрів помітно приблизно 470 позицій. У середньому це близько чотирьох позицій за кожен кілометр.
Реальна кількість, швидше за все, втричі-п'ять разів більша. До уваги не входять глибші позиції, об'єкти, які неможливо побачити із супутника, та позиції всередині населених пунктів.
Хтось може сказати, що вплив цих ліній на фронт поки що практично непомітний. І це справді так.
Але зараз лише близько 8 кілометрів таких ліній знаходяться безпосередньо на активній ділянці фронту у Запорізькій та Харківській областях. Загальна довжина активного фронту становить близько 650 км. Тобто йдеться приблизно про один відсоток.
Перші серйозні бої навколо таких нових ліній, ймовірно, почнуться ближче до кінця року одразу на кількох ділянках.
У цілому нині ці укріплення створюють цілу мережу за лінією фронту. Перші з них знаходяться приблизно за 5, 10 або 15 кілометрів від переднього краю.
Поки що вони не мають постійного бойового навантаження і потрібні насамперед для того, щоб не допустити глибокого прориву російських військ. Їхня основна роль проявиться тоді, коли російські групи почнуть наближатися до цих позицій.
Такі лінії не замінюють військовослужбовців. Але для їхнього захисту потрібно менше людей. Це дозволяє зосередити вогневі засоби на кількох важливих напрямках.
Чи може Росія пробити таку оборону сильними ударами? Так. І перші спроби вже помітні.
Між Гуляйполем та Оріховим по цій лінії було завдано близько 25 авіаційних ударів. Однак поки що вони були недостатньо точними, а площа ураження не дозволила створити справжні проходи в обороні.
Надалі Росія, очевидно, намагатиметься зруйнувати ці укріплення за допомогою масованих ударів. Але для цього знадобляться час та величезні ресурси. При цьому за першою лінією будуть ще три, чотири, п'ять або навіть шість додаткових ліній оборони.
Я вважаю, що Путін не збирається припиняти війну і що вона може тривати ще кілька років.
Тому Україні недостатньо просто завдавати російській армії великих втрат. Кожне нове просування Росії має обходитися їй настільки дорого, щоб подальший наступ переставав бути вигідним.
У цьому полягає сенс всієї системи: укріплення, безпілотники, артилерія і зброя середньої дальності повинні працювати разом.
Це лише один приклад, який допомагає зрозуміти загальну стратегію України. По обидва боки фронту вже збудовано сотні тисяч кілометрів глибоких траншей та інших оборонних споруд.
Раніше Dialog.UA повідомляв, що Україна терміново зміцнює оборонну лінію навколо Чернігова та Чорнобиля.
Також повідомлялося, що навколо Одеси вдосконалюють лінії оборони – ТРО показало відео.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятись від авторської.
